Щасливий той, хто має батьківщину

Щасливий  той,  хто  має  батьківщину,
Щасливий  той,  хто  має  своє  життя.
А  ті  хто  втратили  її?
А  ті,  що  загубились  у  вогні?
Де  тепер  їм  крила  розправляти?
Звідки  сили  й  мужності  узяти?
Таке  важке  життя  безбарвних,
Так  важко  їм  прожити,
Стільки  спогадів  у  них  негарних,
А  вони  все  ж  мають  що  цінити!
Життя  навчило  їх  поваги,
Закопало  навік  усі  розваги.
Де  ті,  що  так  грозились  їм  допомогти,
Вони  вміють  тільки  волів  запрягти…
Ех…  сюди  б  Тараса  чи  Богдана,
Була  б  тим….  Година  погана…
Вони  б  провчили  всіх  ледацюг,
Заставили  зняти  з  ярма  нашого  ланцюг…
А  з  історією  що  роблять?
Палять  привселюдно,  гноблять!
Хіба  Мазепа  заслужив?
Хіба  для  цього  він  служив?  
Чи  Чорновіл,  а  Шевченко?
Кобзар  і  патріот  єдиний,
Він  вірний  син  України!
Настане  й  наш  час  для  слави,
Займуть  вершину  патріотичні  лави.
Згадаємо  ще  їм  ті  недуги,
Ще  побачимо  хто  з  нас  «слуги».

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177957
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2010
автор: ХайВей