Я так сумую за тобою, люба ненько.
Прилинь до мене здалеку мерщій.
Я поцілую пальці, притулюсь й тихенько
Прошепочу, що голос рідний твій
Завжди зі мною. Чую я: "Маленька,
Ти, дівчинко моя, розумницею будь..."
Я буду, мамо, буду, дорогенька...
А ти прийняти краплі на ніч не забудь...
Я так люблю життєву твою волю.
Ти нас навчила це життя любить.
Ішла дорогою важкою. От і ноги
Твої втомилися..Ти сядь перепочить.
А я присяду біля тебе на підлогу,
Візьму за руку, і десятки літ
Злетять з волосся і з душі додолу.
Неначе не було журливих бід.
Пробач мене, матусю... Все бувало.
Лиш слово вимовлю, а ти мені в отвіт
Вуста прикриєш пальцями: не вистачало
Минуле в ці хвилини ворушить.
Ми рідко бачимося. То життя сказало,
Що діти далі від батьків ідуть...
Твій голос поруч, люба моя мамо.
А ти.... Прийняти краплі на ніч не забудь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178063
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.03.2010
автор: Nino