Навіщо жити? Навіщо знати?
Навіщо бути «просто так»?
Навіщо все життя страждати
І знов робити щось не так?
Навіщо кожен день чекати,
На щось хороше? Марно все…
Навіщо на весь світ кричати,
Що може бути добре ще?
Надіятись навіщо знову?
В черговий раз все навпаки.
Навіщо думати про те,
Що це кохання навіки?
Навіщо вірити, страждати,
Доводити, що ти правий?
Навіщо нерви витрачати,
Доводити, що ти живий?
Навіщо мати «добрих друзів»,
Яких немає й не було,
І без надії сподіватись,
Що лиш добро здолає зло?
Кричиш у відчаї: «Навіщо?»
Водночас мчиш у невідомість,
І падаєш в безодню часу
Втрачаючи свою свідомість.
Усі події, почуття,
Всі псевдо-друзі, все життя,
Все промайнуло лиш за мить,
Та ти сказав: «Я буду жить!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178251
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.03.2010
автор: Мілош