Вриватись і падати на порозі
Засинати сидячи над листами
Розкидати спогади по підлозі
Блукати чужими містами
Роздягатись на вулиці спекою
Натягати на пальці каблучки
Все бродити з великою текою
Й потрапляти словами влучно
Захворіти на здогад і скрикнути
Від занадто потужних істин
Це не правда, що дні можуть виснути
Зазвичай все занадто пізно
І тоді задихнутись від заздрощів
До бажання стати німою
Бо лиш ритми самотніх дощів
Мають право бути собою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178441
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.03.2010
автор: Наталка Тактреба