Я половинчастість вітати не навчусь.
Немов тягар, несу тобі байдужість.
Собі ж зізнатись - все дарма, боюсь.
А то і є мабуть найбільша мужність.
Сказати «ні»! І не чекати «Стій».
Холодний мармур рук і… подив, наче.
У грудях свище, стогне буревій,
І спогад знову у подушку плаче.
Я половинчастість аж надто не терплю.
Безглузда гра для одного актора.
Трава холодна – душу постелю.
Впаду на землю самотою хвора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178561
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.03.2010
автор: Журавка