Назви одне ім’я, і далі все байдуже.
Е, ні, спинись. Я хочу, чуєш, дуже
Чуття і слух на хвилю стерти в порох,
У всіх словах замріяний мій ворог...
В очах твоїх закритий згусток болю,
Я вже піду. Піду, бо вже ніколи
Крикливий жаль затиснеться у грудях
Собі на мить. А я уже не буду
Ескорт вести. Які на те причини?
Розірвана душа на дві частини...
Ця мить. Якщо вже й не згадаєш
Етюдний сніг... що нащось залишаєш
Голодний сніг... Торка мене устами
Украй терпкий, останній, що між нами
Червоний хміль. Прощальний наш цілунок!..
Не треба, ні! За що такий дарунок?
Огнем своїм засипле дим у очі,
Ба, хай! Нехай, та тільки я так хочу
з ’ єднати дріт. Дві ниточки зв’язати...
Є я і ти... А «нас» нам більш не мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178625
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.03.2010
автор: Halyna