Тихий дзвін, важке ридання,
сльози по стіклі.
Звук мотору й колихання,
буря у мені.
Перша, друга, третя,
я уже не тут,
полетів і не вернувся
серця мого звук.
Прислухаюсь й відчуваю,
хочу бачити й не знаю..
Хто такий я? Хто ці очі,
що за мною йдуть крізь ночі?
Дзинь-дзелень і серця стукіт,
знов проснувся, знову грюкіт
від удару по столі,
і від гніву у мені.
Чом являєшся мені у сні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178650
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.03.2010
автор: Stуkiт