...А потім Пабло Пікасо заснув.
Картина малювалася сама.
І сон прийшов, немов через намул,
Сичали демони, повсталі з тла.
Картина малювалася сама.
І був у тому сні аполінер,
Рядками нерозривного листа
Писався вірш, хоча поет помер.
І світло впало німо крізь вікно,
А на картині лиш рядки вірша
Про те, що було з ними так давно.
Картина плакала у темряві сама...
Андрій Любка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17908
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.08.2006
автор: Андрій Любка