Народилась вічная краса на світ,
Вишивала мати квітами рушник,
А зозуля накувала так багато літ,
Тільки біль у її серці не погас, не зник.
Як веселку в небі, я беру рушник,
Десь почувся журавлиний крик.
Мовчки поцілую квіти дорогі,
Що дарують щастя у житті мені.
Вирушу в дорогу і візьму рушник,
Щоб у моїм серці спогад не поник.
Він мені про маму нагадає знов
І в душі відродить всю мою любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179384
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.03.2010
автор: Лореляй