Ніжно похилились верболози
Над синьою річкою Стир,
Не страшні їм сиві морози
Панує тут тиша і мир.
В річці купається синя блакить,
Небо прозоре сія,
Вітер легенько гіллям шелестить,
Тут Батьківщина моя.
Сніг обвівають зимові вітри
З кущів, що над річкою сплять,
В сивій і тихій задумі вони,
Ніжно про щось гомонять.
Ранки солодкі бентежать щодня,
Цвітом калини горять,
Квітне, мужніє душа тут моя,
Роки невтомно летять.
Щиро я рідне село люблю,
Єдине на цілий світ.
Пам'ять про нього навік збережу,
Немов загадковий цвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179575
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.03.2010
автор: Лореляй