Примружу очі, повні сліз,
Залию все назад у себе,
Із серця вирву гострий ніж,
І піднімуся вище неба.
Біді немає вороття,
Як скажу - так воно і буде,
Бог недарма віддав життя,
Щоб вічність згодом мали люди.
Останній крок - останній вальс,
Як вперше, з ніжністю ввірветься,
І тільки в думці: ще не час,
усе пройде, усе минеться.
Чекаєм смерті ми щодня,
І за роки готуєм скрині,
У що зодягнеться душа,
Коли вже будем на спочині.
Такі думки, турбот роки
Приносять вічне: як там далі,
А далі треба просто йти, -
виймати з серця гори сталі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179593
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.03.2010
автор: Цикнева