Вже не побачиш ти весни,
І подих літній не відчуєш,
І шум осіннього дощу
Ти вже ніколи не почуєш.
Лиш залишається зима...
Лунає в голові щось знову...
Морозні дні твого життя
Закінчаться не випадково.
«Спокійно», - кажеш сам собі,
І намагаєшся мовчати,
Як важко стриматись тобі,
Ти хочеш просто закричати.
Робиш крок, ступаєш вдруге,
Не розумієш своїх дій,
Ні, не зважаєш на напругу,
На дні утрачених надій.
Зробити третій крок, в повітря,
Тобі завадить лиш свідомість,
Але коли надія зникла,
Тривожно йдеш у невідомість.
Вже не побачиш ти весни,
І подих літній не відчуєш,
І шум осіннього дощу
Ти вже ніколи не почуєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179763
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.03.2010
автор: Мілош