ця осінь зненацька
прийшла пустотою
між гілля дерев,
в розхрістану душу...
я здатен мовчати,
якщо це пристойно.
читаю з небес,
що тонуть в калюжах.
я хочу мовчати,
сприймать, як належне,
що погляд знайшов
її сірі очі.
ця осінь зненацька
сягнула безмежжя...
й мовчати не хоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179858
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.03.2010
автор: nomatter