Зазирнувши за обрій страждання,
повернувся з засніженим серцем...
Захлинаюсь жагучим бажанням
його тихих і втомлених терцій...
Чую шепіт слідів на асвальті,
які мовчки кричать: "ДОПОМОГИ!"
Йду крізь стіни німих постулатів,
попри біль і всі перестороги.
Все нормально, так само як вчора,
ті ж обличчя, ті ж самі слова...
Все як з́авжди, як завжди - хворий,
Хочу слухати...
Ти - німа....
Більше того я бачу, що знову
сам вкуваюсь в колишні кайдани,
я ламаю й нове будую...
завжди юний і всюди п"яний.....
Я такий, і таким залишаюсь,
тричі впаду та встану зн́ову,
Терпкий келих життя випиваю,
сам вкуваюсь в німі окови...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180186
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.03.2010
автор: Respect