Вихожу із себе з швидкістю світла.
Неконрольованих рухів пройдений марафон.
У підвіконня вросла тріснута палітра,
а за дверима плаче старий магнітофон.
Зриваю із себе пом'ятий покрив шкіри.
розламаю навпіл світ-пластинку.
Її порожнечею латаю в стіні діри.
Радіохвилі надсилають в космос 3D картинку.
Відкорковую пляшку солоного сонця.
Приймаю ванну наповнену гарячою кров'ю.
веду зворотній відлік свого кінця.
Я помру від передозування любов'ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180401
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2010
автор: Fobia