Засівають люди щастя,
та горе збирають,
і не знають чому темні,
й ніде не бувають.
Світа білого не бачать
і життя людського,
ні за обрієм далеким,
ні свого нічого.
А коли людей на волю
життя відпускає-
надивитись,
та їм смерть
очі закриває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180559
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2010
автор: Solovey