Ще ранок не побілів, а стрілки годинника мелять хвилини,
Метуть двірники вчорашній сніг,
Вивозять новорічне сміття машини,
Стомились супутники від дзвінків стільникових,
Ще ранок не побілів, а я мелю каву,
В старій ручній кавомолці,
Тій що від бабці мені дісталась у спадок,
Мелю арабіку, пахучу, що вчора ми купили з тобою,
Коли ще був рік старий, щоб варити її у новому,
Отак, мабуть, хтось давно каву молов, як годинник хвилини,
Спопеляв їх на порох, що відносився вітром,
І пахнув минулим, а ще сонячним, теплим,
Як кава арабіка... Давня, як ця історія
Дрібно меленого часу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180561
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2010
автор: Лана Сянська