В моєму волоссі, буває, загубиться Вітер.
Сховається там, мов хлоп’я, у сорочечці босе.
Притихне на мить, мабуть слово вигадує з літер.
А потім вплітає натхнення, ледь чутно, у косу.
Загубиться Вітер у золоті мого волосся.
І я вже не знаю, де - я, а де – він пророкує.
Лиш хвилями грає у полі, торкнувши колосся,
І спогадам вічність свою непомітну диктує.
Прислухаюсь – чую, збирає, примружившись, маки.
Зітхає, голублячи кучері ніжно рукою.
Без нього життя моє б стало, напевно, ніяким.
Текло б в невідомість, як в прірву малою рікою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180689
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.03.2010
автор: Журавка