Перший зимовий день і перша ніч
Стали для тебе останніми, мамо.
Як і сьогодні, не випав ще сніг
Вічність у вікна твої заглядала.
Сонце свої ще дивилося сни,
Тиша нічна ще блукала десь містом,
А на подушці ліг сніг сивини,
Відчаю горе наповнилось змістом.
Мамо, душа твоя вже зазбиралась
В дальню, останню дорогу твою:
Ти доторкнулась руки й попрощалась,
Богу молитву шептала свою.
Слів твоїх шелест: "Додому...додому...", -
Сили піднятись не мала вже ти.
Чому так сталося, Господи, ...чому?
Маму навіщо забрав назавжди?
Згадую ніч ту я знову і знову,
Ніч ту останню, матусю моя.
Чую твій голос, мов відгуки дзвону,
Так починалась остання зима.
Це вже остання зима твоя, мамо...
Ти назавжди залишилась в зимі.
Втрати розпука стоїть поміж нами,
Низько вклоняюсь тобі до землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180807
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.03.2010
автор: Радченко