*Господи, чому?

Перший  зимовий  день  і  перша  ніч
Стали  для  тебе  останніми,  мамо.
Як  і  сьогодні,  не  випав  ще  сніг
Вічність  у  вікна  твої    заглядала.

Сонце  свої  ще  дивилося  сни,
Тиша  нічна  ще  блукала  десь  містом,
А  на  подушці  ліг  сніг  сивини,
Відчаю  горе  наповнилось  змістом.

Мамо,  душа  твоя  вже  зазбиралась
В  дальню,  останню  дорогу  твою:
Ти  доторкнулась  руки  й  попрощалась,
Богу  молитву  шептала  свою.

Слів  твоїх  шелест:  "Додому...додому...",  -
Сили  піднятись  не  мала  вже  ти.
Чому  так  сталося,  Господи,  ...чому?
Маму  навіщо  забрав  назавжди?

Згадую  ніч  ту  я  знову  і  знову,
Ніч  ту  останню,  матусю  моя.
Чую  твій  голос,  мов  відгуки  дзвону,
Так  починалась  остання  зима.

Це  вже  остання  зима  твоя,  мамо...
Ти  назавжди  залишилась  в  зимі.
Втрати  розпука  стоїть  поміж  нами,
Низько  вклоняюсь  тобі  до  землі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180807
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.03.2010
автор: Радченко