Розірветься небо й до нього в долоні
Сльозами впаде, бо не вистачить волі
Дивитись на ту, що безмірно кохає
І, втупившись в ніч, все благає.., благає...
Потягнуться трави, лизатимуть ноги,
У відчаї всі перев"яжуть дороги...
І тільки до неї, що вірить в кохання,
Відпустять з полону його на світанні.
Це так їй хотілось, та так не буває.
Чекати втомилась і більш не благає...
Не тупиться в ніч, бо вже бачить світ неба,
Лише посміхається з себе: "Дурепа..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180905
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.03.2010
автор: A.Kar-Te