Криваві обрії похмурого вітанку
Приходять іноді надвечори та зранку,
І перепалене у попіл хмарний небо,
Не потребує захисту – не треба!
У пурпурово-фіолетовій далі
Згасають кольорові кораблі…
Веселок, райдужно фарбовані вітрила,
Зривалися лоскуттям з небосхилу.
Намоклі, стяжелілі, наче вії,
У морі спогадів розтанули бурхливім
Упали долу крихти золоті
Як згасли - то неначе вже й «не ті»
Яскраві люстерка - блакитно-білі зорі
На спомин стільки спогадів чудових
Залишились запалювать бажанням
Найнереальнішого у житті кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181211
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.04.2010
автор: Это_я_Алечка