Ти був сенсом мого буття...
Моїм янголом-охоронцем.
Ти був стержнем мого життя.
Ясним місяцем... Теплим сонцем.
Ти коханням був... Тим... Єдиним
Що поєднює двох у ціле...
Та лиш привид любові поринув
В синє небо... Я незуміла...
Не зуміла тебе зупинити
Розвязати затулені очі...
Ну чому захотів любити
Цю примару осінньої ночі.
Не вернуть, не вернуть кохання
Що пропало коли ти йшов...
Невимовні були страждання...
Я новий накладаю шов...
Як ти міг? Я ж тебе любила...
Я ж кохала, а ти пішов.
І до неї немов на крилах
У небесний злетів ти шовк.
Як ти міг зачинити двері
Ти ж забрав моє серце собі...
Ну чому ти пішов до неї ...
Залишивши мене в журбі.
Без надії вернути любов...
Без надії зустрітись з тобою...
Я новий накладаю шов...
Шрам від болю - назавжди зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181367
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.04.2010
автор: Марамі