По правді кажу вам:
чого тільки одному й з найменших
ви не вчинили - мені не вчинили... (З Біблії)
Прийми Ісуса в серденько своє,
Він жаданий у кожнім домі
І знає про життя усе твоє,
Тому що ходить в образі святому.
Прийшов до хати стомлений солдат.
- Пустіть, будь ласка, тут переночувати...
Можливо, знайдеться куточок і у вас...
Що ж, доведеться вибачати.
- Сердешна жінко, зглянься і пусти
Погрітися, хоч на хвилинку.
Я весь проперз, а ще далеко йти,
А може вділиш хліба, хоч скоринку.
А тут і діточки забігли із двора.
- Ми так замерзли, тітонько хороша.
- Ой, лишенько, ой, що це за біда?!
Ідіть собі, ідіть, я вас не прошу...
Чекаю гостя дорогого в хату я.
Чому не йде?.. Куди він забарився?..
З солдатом, жебраком, що за напасть моя?..
Він, мабуть, із дороги теж втомився?..
Самітня жінка, бідна і проста,
Самій у хаті ніде повернутись,
А тут ще той жебрак - душа свята -
І гостя дорогого все нема...
Явився жінці Ангел і сказав:
- Три рази він приходив - не впустила
І не знайшлося помочі Йому.
Ти, жінко, душу вже свою занапастила.
Жорстокість не породжує добро,
А творить зло, насильство і скорботу,
Тому не забувай Святе Письмо
І пам'ятай про душу і чесноту.
Ісус Христос своїм теплом
Щоденно наші душі зігріває
І віра в Нього пророста зерном,
Надію щиру людям посилає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181532
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2010
автор: Лореляй