Ти знаєш скільки нам ще разом
розсікати руками небес.
А знаєш скільки літати
у хмарах любові й чудес.
Нам вдвох упиватися тишою вітру,
ганяти метеликів подихом дум,
а також удвох розбавляти палітру
на березі моря, малюючи шум.
Улітку дрімати у травах високих,
весною зірвати підсніжник на двох,
Ну осінь, хіба ще щось треба казати:
даруєм букети, де кращий листок.
Ми можем дощик пити досхочу,
збирати намисто краплин в павутинні.
Пізніше, топити сніжинки в плачу,
що літо закінчилось і завтра не прийде.
Ще буде зима, така м`яко-холодна.
Ми ловитимемо вогнедишну іскру.
В ній кохання нашого не зав`януть троянди,
не дамо їм померти серед білого сну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181549
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2010
автор: Інга