Твої слова – не більш ніж просто звуки
Одним об’єднані логічним змістом
Моє кохання взяв у свої руки
І загубив літаючи над містом
Ти не зберіг, не зміг?.. Не захотів?..
Чи може просто вже не стало сили
І не помітив, ти коли летів
Що я упала, поламавши крила
І вже тепер.. Не зможу я злетіти
Щоб із тобою разом в парі бути
І вже не зможу більше так горіти
І твоїх слів не зможу я почути…
Бо ти високо.. Ти мов пташка в небі
Ти наче сонце – сяєш і гориш…
Й мене забудеш, знаю, що так треба
І шлях продовжуючи свій – летиш..
А я лежу… Мов зламана травиця
Схиляючись так низько до землі
Шукаючи лиш сонця і водиці
Я хочу вилікувать рани ці..
І так живу.. Лиш спогадом одним
І піднімаючи до неба очі
Тебе нема.. Пропав неначе дим…
Й забрав з собою серденько дівоче
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181582
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2010
автор: Марамі