Не буду жити тут лише надіями,
Досить в попередньому…Смуток навіяли.
В мене ж є крила! Я вмію літати.
Теперішнє є! Підкоряти та перемагати.
Скажені наслідки - вони ж лише від страху,
Аби ж то всім сміливості на заздрість Мономаху.
Аби ж то в усі голови закласти розуміння,
То б й до них прийшло високе прозріння.
Але ж лише кінець! А треба лікувати все з початку
Шанс подарувати новий шлях – лише нащадку.
Початок – основне.! Хай битий шлях,
Хай іноді не вистачає сил, відваг.
Але ж межі та й взагалі немає…
Бо простір неба завжди перемогає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181590
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2010
автор: zelenakvitka