Стоїть небагата й непишна
Старенька хатина в саду.
Біленька й розлога, як вишня,
А в нас викликає нудьгу.
Бо звикли до пишних хоромів,
Високих й багатих палат,
Що кличуть заможних баронів
До щедрих і заздрісних свят.
Старенька моя, біла хато,
Приймала ти щастя й біду.
І в затишні теплі кімнати
Скликала ти друзів в журбу.
Бриніла ти піснею дзвінко
І радість таїла кругом.
Тобі, моя рідна хатинко,
Я низько вклонюся чолом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181631
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2010
автор: Лореляй