Вилітають із гнізд пташенята:
Йдуть із дому у світ наші діти.
Залишаються батько й мати,
Щоб чекати й надією жити.
Та складуться по-різному долі:
Хтось листом обізватись забуде,
Хтось повернеться знову додому,
А комусь в чужині краще буде.
Вилітають. Ідуть геть із дому...
Так було. Буде так безконечно.
Стане мама зимово-сідою,
Будуть плакати батькові плечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181751
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.04.2010
автор: Радченко