В минулому залишу сподівання,
Як полум’я летять мої бажання!
Як прикро, що зникають наші мрії,
Хоч ми їм залишаємося вірні….
Всі прикрощі минуть, треба чекати,
Прощення у Всевишнього благати.
У кожного своє випробування,
Бо долі не змінити наріканням.
Дзвенять у грудях, наче в храмі дзвони.
В очах і на деревах ягід крони.
Це осінь, любий, наша мила осінь.
Що цього разу в неї ми попросим?
Побільше щедрості і теплих днів,
Надій і зустрічей, неначе снів.
Може не треба нам нічого просити,
А просто – жити!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182168
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.04.2010
автор: Nana