вона приходила, і пристрастю до ночі
розплескувала прагнення жалю,
та скільки я перин не настелю,
вона заночувати не захоче.
і вже не прийде, розумію неохоче,
під зливу ненав’язливих порад,
навчивши ні про що не жалкувать,
вслухатися, що серце прошепоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182336
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2010
автор: nomatter