Скажи, чому я не кохаю?..
Лиш бачу твою постать уві сні.
Я твого голосу не чую і не знаю.
Скажи, навіщо ти являєшся мені?
Моя душа благає: пощади...
А мої мізки просто закіпають...
Ти постать - виліплена із води.
Я обернусь - а там тебе немає.
Немає точно, може й не було?!..
Та ні, ти був, на серці є рубець.
То ти лишив на згадку вже давно.
Та чи ти знав який всьму кінець?...
Не знав, я впевнена, але тепер ти знаєш.
Хоча нічого це тобі не дасть.
Я відвернусь від тебе, не благай пощади.
Бо потяг рушив і не зупиниться на жаль...((́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182406
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2010
автор: Саміра Вовк