Ти у снах називаєш мене мовчанням.
Я відчуваю
ТвОє бажання
Знати, що я німа...
Ти заперечуєш мОї вуста
Відстанню, хмарами, відсутністю суті.
Тільки щоб не родились слова,
В любові настояні, як на отруті.
Прикуті...
Ти відлякуєш свОї думки,
Спускаєш з ланців свОю совість,
Ти мариш, щоби навспаки
Здрукувала минулого повість.
Вість...
На свОї ж уста накладаєш печать,
Тримаєш себе у незримім полоні.
А у Просторі, серед снів, кольорово звучать
МОї руки
на тобою
засіянім Лоні...
Природні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182422
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.04.2010
автор: LaLoba