Плелась біда, а слідом лихо,
Ніхто й не знав, бо було тихо,
Хоч око виколи, так темно.
Погасли ліхтарі даремно...
Даремно й небо не світило...
Знайшли, що їх нутро хотіло -
Домівки то було віконце -
Життям світилось н1би сонцем.
Безцінний скарб лихо з бідою
Враз викрали , взяли з собою...
Благала іх :" Облиште, годі !"
Самотній дім стоїть від тоді...
Горять зірки - то людські душі...
Ніхто іх спокій не порушить.
Молюсь за них..., вони - мигають,
Що люблять та оберігають...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182484
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.04.2010
автор: A.Kar-Te