Свободи подих стянутий ремнем,
і вільний погляд також засліпили.
Спалили душу грішную вогнем,
Й багнюкою все заліпили.
НЕВІРНІ ПСИ вас проклинаю,
покорені невігласи пітьми,
За вами сатана, я знаю,
Давно ви стали вже його дітьми.
А Божий дзвін, вам навіть не почути,
І не відчути дотик-благодать.
Для вас я раб кайданами закутий,
ви мою душу хочете продать.
Не вийде, буде вічно жити,
Не вийде, не згорить в пітьмі,
не доведеться вам радіти,
а помрете як завжди у багні.
Занепастили свою душу,
й чужу готові обісрать.
Я з вами наче вшами жити мушу,
і навіть радість з горем розділять.
Я заклинаю праведних на віки,
і прошу Бога,сили дай,
а ще кричу, не закриваючи повіки,
коли помрем, народе нас згадай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182552
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.04.2010
автор: БАБІЙОС Іван Володимирович