коли тобі хотілося мовчати,
надворі плакала гроза...
сльоза так рвалася літати
аж ген під сині небеса.
схрестила пальці у кишенях
свого холодного плаща.
нехай гроза б'є по мішенях,
твоя ж невинна ще душа!
ховаєш очі у калюжах,
які цілують твої кеди.
і вітер рветься в чорних блюзах
розплутувати рижі дреди.
і сумно скрізь...годинник б'є хвилини,
дощу зеленого ніяк не зупинити.
чотири дні...залишилося для дитини,
яку в собі ти вирішила вбити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182583
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.04.2010
автор: k-ivanka