Щодня вдивляючись у небо,
Крізь темні хмари в глиб душі,
Я уявляю світ без злоби,
Без заздрозті і без брехні.
Щодня виходячи із дому,
Лишаючи тепло близьких,
Я зустрічаю страх і сором,
Який спустошує мій світ.
Щодня лишаючи свій погляд,
На дні забутого життя,
Я прошу аби ніченька,
Віддала свої крила снів.
Щодня я дивлюся у вічі,
Чужих і зморених людей,
Я відчуваю біль і втому,
Від чорно – білого життя.
Сьогодні я пішла від зла,
Вже зникла біль і втома,
Попереду щасливе життя,
А там я не одна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182816
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2010
автор: Olenka