Нарешті!!Нарешті вона згоріла,вона мертва!Мені тепер нічого боятись.....
Вона переслідувала мене,я ненавиджу її. Вона хотіла мене вбити,точніше вона хотіла,щоб я сама себе вбила. Вона сильна! А-а-а-а... Яка вона нестерпна.
Вона приготувала мені якусь пастку?! Я це відчуваю.
Я закриваю очі. Все горить!!! Часу мало. Я закриваю всі вікна та двері. Залишила відкритим лише одне вікно,через яке втікали якісь люди.Я бачила,що ВОНА там,серед полум"я. В той момент я забуваю про все,що вона мені накоїла і хочу її врятувати,щось підказує мені,що саме це я і маю зробити.
Вогонь обпікає лице,але я тягну їй руку. .. -Що?!?!
Вона тягне мене у вогонь. Я відпускаю руку і втікаю...
Нарешті вона згоріла,вона мертва. Мені тепер нічого боятись...
Ранок.Нікого навкруги,лише я і будинок,який тліє...Точніше те,що залишилось.Я бачу обгоріле тіло,мені тепер весь час здається,що це хтось дуже близький.Я мучу себе в домислах.Хто ж вана?!?
Її тіло забрали для розкриття особи...
-Хто це?
- Це -
..7:30...Кроки батька розбудили мене....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182956
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.04.2010
автор: Одна Така :(