Через жито життя геть не просто пройти,
А тим більше із чистим сумлінням,
Але слід у собі щось таке віднайти,
Що повік називають терпінням.
Варто думати й знати, що люди ми всі,
Що у всіх є недоліки й вади.
Не полиш лиш іржі на моральній косі,
Не скупись на розумні поради.
І коли осягнеш на кончині своїй,
Що життя все твоє означало,
Щоб не хтілося грішним вступати у бій,
Й висувати заточене жало.
В бій останній іди так, як наче не в бій,
Попрощайся, скажи путнє слово,
Заіскрись добротою на кінчиках вій.
Ти помер..,та все буде чудово.
P.S.
І без тебе співати будуть солов'ї,
Та замовкла навік твоя лютня,
Вже людини нема..,навіть шкода її
На Землі її мить - незабутня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182968
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.04.2010
автор: Андрій Конопко