Тебе зустрів квітучу, статну, молоду,
Мов вир вкрутили - твої безумні ласки.
Не думалося ще тоді, що пропаду...
Життя одягне - сумні - трагічні маски.
Підстав не вчуяла - розслабилась душа,
Вірилось в дівочу потаємну цноту.
Закохався!.. Стріла в серці... Та щось міша!..
Не вчасно амур звершив свою роботу.
Мов Мадонна таємничо - загадкова,
Поглядом - дух схоплює, серце калата.
Лихоманка спустошливо - золотова...
Душевні надра, всі собой переверта.
Уся ти - як немовля грудне - безвинна,
Рук твоїх доторк - окутує, бархатить.
Твої слова, мов ріка гірська - неспинна...
Розум мій зшаленів - по течії летить.
Та нежданно - холодком війнула мова,
Серце проймає дрож, від суму тих речей.
Ти зненавидіти, з дрібязку готова...
Забувши клятви - осяйних-шальних ночей.
В напрузі, як на останнім полі бою,
Життя-страхіття, немов постріл у висок.
Як "нечиста сила", нас звела з тобою?..
Не вгадає певно - астролог і пророк.
Зійшло життя мов на ту високу кручу,
В думках обох, уже в гріховне повело.
Забрались ми удвох - в нехорошу кучу...
Усе на плечі - тяжким вантажем лягло.
Позбутися б всього - в мить одну-єдину,
Рвонуть чеку гранати без жалю... І - ох!..
Звільнитись від прокляття - хоч на часину...
Не дістати - повік прощення нам удвох.
У гріховних думах - мабуть і загину,
Гріхопадіння хрест на гору несучи.
Навіщо я зустрів тебе - ту хвилину?!.
На плечі собі - таку ношу беручи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183013
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.04.2010
автор: Гурман