Не треба мемуари нам писати…
На все життя не вистачить листів.
Що миле нам те й будем пам’ятати,
В своєму серці. І не треба слів.
Про все що було, розум ще згадає,
Усе позаду, і без вороття.
Бо це минуле, і тому я знаю,
Дивитись треба просто в майбуття.
Згадаєш раптом милі епізоди,
Що йдуть з дитинства,звідти,з давнини.
І друзів чую, їхні анекдоти.
І згадую весняні вечори.
Бувало що сиділи ми по парах,
І до зорі все не могли заснути.
Співали ми тихенько під гітару,
Де ж ті часи? Уже їх не вернути!
Уже і друзі розійшлись посвіту,
Весілля відгуляли і живуть.
Коли ж цвіте черешня білим цвітом,
На вулицю вже діти їхні йдуть.
Бо все іде міняється століття,
Батьки сивіють, діточки ростуть.
Цвіте черешня сніжно-білим цвітом,
Все як колись, така життєва суть.
Не треба мемуари нам писати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183017
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.04.2010
автор: Шкурак Тетяна