Я йшла вперед,дивилася під ноги.
Блистіло сонце і стояв похожий день.
Я йшла вперед,хоч не було дороги.
Були лиш відблиски улюблених пісень...
Усе співало і купалось в листі,
Навколо осінь танець завела.
І раптом впали сльози золотисті,
Я так хотіла щастя і тепла!
Я йшла вперед і тихо плакав вітер.
Душа співала,хоч не знала слів...
Хотілося,щоб у безграннім світі
Мене шукав хтось і насправді розумів.
Я тихо йшла,було чомусь так сумно.
Сльозинка загубилася в землі.
В житті все не завжди є так розумно,
І спогад заховався десь в імлі...
Я йшла,і раптом все зашепотіло:
І сонце,і дерева,і вітри!
Так ніжно щастя в серце залетіло,
Сказало тихо:смуток весь зітри!
Я озирнулась,а навколо світ чудовий,
І змістом він наповнює життя!
І шлях цей,тай і день уже не новий,
Та нові в серці грають почуття!
Щось надзвичайно неповторне є у цьому-
У тихім щасті бути зараз тут.
Я усміхнулась і вернулася додому...
Туди,де всіх людей насправді ждуть!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183242
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.04.2010
автор: Nichka