*

Чого  ти  чекав  від  нашої  долі?
Вона  невибаглива  і  таємнича
Усі  її  діти  безбожні  та  хворі
Уся  її  сутність  цинічна  і  ница.
і  я  вже  не  чую  як  шовк  її  сукні
скрадається  сходами  в  пошуках  жертви
і  як  докопатись  до  витоку  суті?
І  як  перевірити  чи  ми  не  мертві?  
Коли  у  джерелах  читатимеш  воду,
Всі  риби  небесні  пристануть  у  сіті.
Розбавлену  каву  і  брендову  моду
Захоплять  безликі  і  стомлені  діти.
І  ти  із  долонь  будеш  їх  годувати
Гарячою  кров’ю  відібраних  слів
Вони  не  даватимуть  ввечері  спати,
Мутуючи  вправно  у  образи  снів.  
Чого  ти  чекав  від  нашої  долі?
Чи  чув  коли-небудь  як  плавиться  страх?  
Чи  радіохвилі,  заховані  в  мові?
Дзвінки  серед  ночі  і  пафосний  крах?
Вагаючись  в  прірву  упасти,  згадаєш
Мій  трепетний  вогник  індійських  свічок.
що  станеться  з  нами,  напевно,  не  знаєш,
ночами  ти  граєш  лиш  свій  постхардрок.
Не  знаючи  вимірів  інших  надії,
Ти  рвешся  із  клітки  абсурдних  причин.
Ти  знаєш,  що  там  розбиваються  мрії,
Ти  знаєш  –  там  сотні  чужих  нам  меншин.
Там  житимуть  люди  із  інших  формацій,
Не  знаючи  бруду,  обману  й  пліток,
І  гратиме  музика  з  всіх  FM-станцій,  -
Тобі  залишилось  зробити  свій  крок

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183421
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.04.2010
автор: Mary Merton