Ще на той час я не знала,
Що та пісня лебедина на вустах,
Я тоді лише кохала,
І подумати не мала, чому ти весь час у снах?
Переходив мою стежку ти частенько на віку,
Вишивала я тоді мережку, наче пісню довгу як ріку…
Вишивала свою долю,
Як веселку на весні.
Добавляла в нитки сльози,
Щоб були ті кольори рясні-рясні…
Шила барви я з ґатунком раз-на раз,
І не думала ніколи, що наплачуся я з ними ще не раз…
Заплітала косу зранку,
І вдягала вишиванку.
Умивала личко свіжою росою.
Та ішла тихенько за водою.
А побачила тебе – то розгубилася,
Не отямившись, водиця та розлилась!
Ось чому я забарилася!
Мати вдома насварилась…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183472
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.04.2010
автор: Nana