Тихо, ледь помітно підкрадався ранок..
Зорі вже погасли, а він плив в човні.
Темінь пробиваючи, знову віз світанок.
Хмари зайнялися в золотім вогні.
Промінь визирає із-за лісосмуги.
Усміх посилає сонній ще землі.
Тихо підіймає земля свої груди.
Позіха природа в синьо-сизій млі.
Сонце розкриває більше свої вії.
Впав туман у річку, покотивсь на дно.
І знялися в небо кришталеві мрії.
І життя, як в вулику, знову ожило.
Росами вмиваються спозаранку квіти,
Що туман розсипав у нічній пітьмі.
Небо розцвіло вже у ясній блакиті.
Новий день крокує знову по землі.
Пісня солов"їна ніжно розливається,
Ніби річка щастя розлилася скрізь.
І душа від цього, ніби усміхається.
Я дивлюсь і плачу...Не соромлюсь сліз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183755
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.04.2010
автор: Н-А-Д-І-Я