[b]* * *[/b]
Гряде кінець. Який? Не знаю…
Але коли я світ зоста́влю,
Ніщо не зміниться для вас.
Мінятиметься лише час.
“Сьогодні”, “завтра” промине,
І не згадають вже мене.
Як не булó… Не втя́млю я:
Невже в нас доля – забуття?
Сліди, що залишили ми,
Затруться іншими людьми.
Бо, як життя останній день,
Коротка пам’ять у людей.
Але коли мене не бyде
Чи ж моя пам’ять не забуде
Усіх й усе, що дороге
Моєму серцю і святе?
Ось що мене тепер турбує:
Чи задзеркалля все ж існує?
Чи знатиму, що я – це я?
Бо так не хочу небуття!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]18 березня 1995 р.[/i]
[i]Гай-Нижник П. [/i]Смак свободи... Лірика життя. - К.: Вид-во "Цифра-друк", 2009. - С.46.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183819
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2010
автор: Гай-Нижник Павло