Згаяний час я розсію, як попіл,
Поміж дерев, що цвітуть навесні.
І відпущу, хай летить наче сокіл,
Згублений час, чи пробачиш, чи ні...
Знаю, даремно чекати без діла
Щастя, воно, як мара, розтає.
Плачу, що свічка уже догоріла,
Й з нею поволі мене нестає.
Гірко і солодко грати у лотерею,
Боязко вірити в фарт, наче в грім.
Краще щовечора сходити тихо зорею
І з невідомості сяяти всім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183908
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.04.2010
автор: Мерана