Дощ.
1
Наповнилось повітря тихим шелестом,
змагається із листопадом дощ.
Листочок жовтий із безгучним вереском,
кружляє злякано, прошитий крапель кулями,
Калюжі туфлі мочать, щоб не муляли,
тремтиш в обіймах, мов на вітрі хвощ...
2
В парку на лавці мокро – не посидіти,
і не рятує ошалілий зонт.
Та я щасливий так тебе завидіти!
Обнявшись, цілуватися долонями,
вуста в вуста, не стане перепонами
ніякий лютий атмосферний фронт.
3
Про все розмови до одного зводяться,
„Люблю!” – наша любов не має меж!
Нехай негода в розпачі заходиться!
Та їй не вихолодить наші почуття,
злетім над віхолою, сягнемо життя,
не гасне в серці хай вогонь пожеж...
сл., муз., аранж., виконання - Шевченко М
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183937
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.04.2010
автор: Микола Шевченко