Старіє Весна, як все в цьому світі. Відміряний час для неї підходить до кінця, логічного завершення: розквіту, цвітіння, вегетації, брунькування, проростання. Ну, що ж, слово тобі-фотосинтез! А Вона, старанно приховує свій вік,- просиджує годинами у cпа-салонах, робить маски з квітів кульбабки,миє коси у настої кореня лопуха, наніч приймає ванну Клеопатри, а під її вікном вже розцвітають передвісники літа - іриси, ніжні і печальні. Що ж, пора... Вона піде тихо і нечутно, місячною ніччю покине нас,поскладавши валізи заздалегідь. Ніхто не помітить "гусячих лапок" під її очима і мімічних зморшок біля уст. Ранок буде таким же сонячним, як вчора. Ще цвістимуть іриси, розливаючи ультрафіолет печалі, за нею, Весною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183991
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.04.2010
автор: Лана Сянська