[b]* * *[/b]
Веди мене, моя любо́ве,
В безóдню зо́ряної мли,
У прірву зні́женої «зо́ни»,
В тендітних пальців ланцюги.
Веди в ночéвий вічний злoчин
Через катівню де́нних дум,
Пoпри тверезість в сяйві сонця,
Де п’яну волю обіймý.
Неха́й будé вона запéрта
У стінах чотирьох й сліпа,
Я бу́ду в «камері» відвертим,
Як божевільний на словá.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]24 листопада 1990 р.[/i]
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.29.
Гай-Нижник П. Смак свободи... Лірика життя. - К.: Вид-во "Цифра-друк", 2009. - С.62.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184218
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2010
автор: Гай-Нижник Павло