[b]* * *[/b]
Лягали ро́си на долоні
Сльоза́ми зи́мними весни.
Ще вчора їх не було в полі,
Ще ввечір ласки в них були.
Весня́на ніч під ни́зьким небом
Твій сором вкрала у пітьмі.
Смерка́лося... так було те́пло,
Так га́ряче було́ мені.
Втомилась ніч і свічка ски́сла...
Ми спле́лись з кві́тками в траві,
Над сонцем прохолода звисла
Світанком раннім в тумані́...
Твої сльози ро́сами вкрили долоні
І палаючі кві́тки сердець у весні –
Підкорився на спо́кусу теплій природі,
Стало зимно, як ранку, з тобою у сні.
[b][i]Павло Гай-Нижник [/i][/b]
[i]6 грудня 1990 р. [/i]
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.30.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184224
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2010
автор: Гай-Нижник Павло